1 грудня 2016 року до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом члени студентського самоврядування коледжу провели соцопитування серед першокурсників «Не дай СНІДу шанс».
Це ще одна нагода привернути увагу суспільства до проблем ВІЛ-інфікованих, замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасної діагностики ВІЛ/СНІДу.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом уперше проголосили 1-го грудня 1988 року ВООЗ після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією про ВІЛ/СНІД. А символом боротьби зі СНІДом стала червона стрічка, жодна акція в цій сфері не обходиться зараз без неї, і наш навчальний заклад не виняток. Викладачі та студенти коледжу прикріпили до одягу стрічки кольору крові як символ солідарності з тими, кого торкнулась проблема СНІДу, на знак підтримки, розуміння і співчуття людям, які живуть з ВІЛ.
Що ж таке СНІД (синдром набутого імунного дефіциту)?
Синдром — тому що у хворих виникає безліч різних симптомів і опортуністичних (супутніх) захворювань.
Набутий — тому що це стан, який виникає внаслідок заражен¬ня, а не передається генетичним шляхом.
Імунний — тому що уражає імунну систему організму, яка бо¬реться із хворобами.
Дефіцит — тому що імунна система перестає працювати належ¬ним чином.
ВІЛ та СНІД – не одне й те саме. ВІЛ – це вірус, що вражає імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, які виникають у людини з ВІЛ на фоні низького імунітету. Людина, що живе з ВІЛ, з часом може почати хворіти частіше, ніж звичайно. А хвороба СНІД зазвичай виникає через кілька років після зараження ВІЛ, коли у людини розвиваються одне або декілька дуже серйозних захворювань. Єдиний спосіб з’ясувати присутність ВІЛ в організмі – провести спеціальний аналіз крові на ВІЛ.
Давайте збережемо собі здоров’я та життя, пам’ятаючи, що
ВІЛ передається:
•під час статевих стосунках без засобів захисту або з засобами захисту низької якості;
•унаслідок вживання наркотиків ін’єкційним шляхом, при використанні одних і тих же шприців та голок;
•від матері до дитини під час вагітності або грудному вигодовуванні.
Інфіковані можуть почувати себе здоровими багато місяців і навіть років, так звана стадія безсимптомного носійства вірусу. Це залежить від імунної системи організму.
На сьогодні існує чотири стадії захворювання. Перші стадії безсимптомні, можуть тривати до 2-х років з часу інфікування, а уже третя й четверта мають ознаки опортуністичних інфекцій. Тривалість перебігу ВІЛ-інфекції до кінцевих стадій різноманітна та залежить від багатьох чинників, таких як: лікування хворих антиретровірусними препаратами, харчування (повинно бути вітамінно-білковим), від способу життя. Саме здоровий спосіб життя без
