27 січня 2017 року – пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Саме цього дня 1945 року Радянська армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
За час існування цього концтабору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 млн людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни разом з 4,5 млн дорослих стали 1,5 млн дітей.
Це страшне і нелюдське явище, що називаємо Голокостом і призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді у фашистській Німеччині, НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних… Хроніка Голокосту – це біль і жах українського народу. Трагічне повсякдення 1941-1943 рр. віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців.
Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим. Вивчення документів, спогадів доводить, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацисти опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання».
В Україні антиєврейський геноцид носив особливо жорстоку форму. Це пояснювалося тим, що, у розумінні нацистів, тут жили не просто євреї, а євреї «більшовицькі». Убивства євреїв окупантами почалися в Україні 22 червня 1941 р. і тривали більше трьох років. Перші «єврейські акції» були спрямовані, в основному, проти єврейської інтелігенції як потенційного організатора опору окупантам. Першочерговому знищенню також підлягали євреї - партійні працівники й державні службовці. Далі окупанти перейшли до знищення всіх без винятку євреїв.
Символом Голокосту в Україні став розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ). Загальну кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн. чол.
Бабин Яр – один з найбільших у Києві ярів… Саме ця місцевість вважається першим місцем тотального знищення єврейського населення, першою спробою «остаточного вирішення єврейського питання». Свої "Бабині Яри" були практично в кожній з окупованих нацистами областей України. Однак масові розстріли були далеко не єдиним методом знищення радянських євреїв. Уже в перші тижні війни людей заживо спалювали в Галичині й інших областях Західної України. Як практично й на всій території Радянського Союзу, в Україні окупанти застосовували найжорстокіші способи знищення людей, особливо маленьких дітей. Нацисти кидали їх живими в могилу, підкидали в повітря й ловили на багнети, роздирали, змазували губи отрутою. Євреїв топили в річках, болотах, колодязях, замуровували живими…
Людство, пам'ятаючи про витоки зла, має завжди протистояти спробам розпалити ненависть і міжнаціональну ворожнечу. Пам'ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам'яті і відстоювати гідність людини.
У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі, ім’я якої Голокост, і співчуваємо цьому болю та втраті. І нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться! Будемо пам’ятати...
